Так хто ж такий Григорій Галаган?

Це один з найбільших меценатів свого часу, який дуже значну частину власного капіталу поклав на підтримку української етнографії, музики, художнього мистецтва, освіти, розвитку територій Полтавщини та Чернігівщини. Також він увійшов в історію як високоосвічена людина, громадський діяч і багатий поміщик.

         З прізвищем Галаганів пов’язують багато містики. Історія роду оповита таємницями та загадками. Нам розповіли про цього багатогранного, передового і щедрого чоловіка, який все життя спокутував гріх свого роду. Слова «прокляття роду» означають передбачення козаків, яких зрадив Гнат Галаган. У той час козак перейшов на бік Петра І і разом з його військом, прямо в церкві, вбив інших козаків. Розчарувавшись у Гнатові, чоловіки прокляли його рід на смерть до сьомого покоління. Вважається, що заклинання збулося, адже малий Павло Галаган і був тим самим сьомим у династії…

Після смерті сина Григорій Павлович разом з дружиною Катериною Василівною Кочубей створили у Києві академію, де навчалися діти незалежно від їх статків. Учні перебували в атмосфері, схожій на ту, що панувала вдома у Галаганів. Таким чином, батьки вшанували пам’ять Павлуся. Велику роль Г.Галаган відіграв і в будівництві залізничної лінії, яка проходить через Заводське, у той час її називали «Галочка», а нині – «Сула». Є легенда з певною долею містики, що розповідає про це будівництво (але це окрема історія).

         Г. Галаган був чудовим господарем. Мав величезний двоповерховий маєток з білої цегли, виготовленої на власному заводі, поряд була кругла клумба і невеличка капличка. Але найбільшою окрасою маєтку була дубова алея, на якій попарно росло 100 дубів.

Григорій Павлович робив усе, щоб підтримати життя простих людей у селі: виділив гроші для проведення залізниці саме через Піски, а не через повітову Лохвицю, побудував церкву. Він був прекрасним економістом. Основний дохід був від виробництва цукру.

Зараз останнім нащадком Ланздорфів-Галаганів є Андрій Сергійович Ігнатенко, що проживає в Росії, а нещодавно він приїздив у Піски.

         Для вшанування пам’яті Григорія Павловича Галагана і його внесок у створення станції  Сула (Галочка) 7 вересня 2019 року було відкрито меморіальну дошку.

Анна Кучерява,

 студентка другого курсу