СВІТ ЗАХОПЛЕНЬ СОФІЇ ПУГАЧ

Поетичне слово окрилює романтиків, дарує надію закоханим, кличе до нових пригод, спонукає до боротьби, звеличує і втамовує біль. Упродовж віків почуття і думки, втілені в поетичні рядки, полонять серця і душі людей, об’єднують народи, країни, культури і допомагають нам порозумітися один з одним.

«Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» видав поетичну збірку «Моя незламна Україна» (укладачі: Тетяна Іщенко, Микола Хоменко, Ірина Лепеха, Ірина Степанова). До неї ввійшли авторські поезії здобувачів освіти і викладачів закладів фахової передвищої освіти.  Є у збірці і вірші студентки 2 курсу нашого коледжу ПУГАЧ Софії (Sofi' Sowa'). Вони наповнені Любов’ю, роздумами про сенс Життя та заповітні Мрії.

 У поезіях збірки відображається уміння авторів відчувати навколишній світ, показано уміння переосмислювати побачене, виокремлювати те головне, що хвилює, не залишає байдужим кожного.

Варто відмітити, що Софія, крім підвищеної стипендії у навчальному закладі, одержує стипендію імені Героя Небесної Сотні Героя України Ігоря Сердюка.

Софія є прикладом у навчанні для багатьох студентів, займається волонтерством, багато часу віддає художній самодіяльності та розробляє кілька студентських проєктів…

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

ВОКЗАЛ ПІД НАЗВОЮ «ЖИТТЯ»

А на вокзалі під назвою «Життя»

Потяги усе кудись рушали.

Прощались люди, гасли почуття,

А серце і душа все пам'ятали.

І сльози були литі, і журба була.

Й були любові щирої слова.

І полоняла все довкіль імла,

У ній життя крутилось й голова.

Вона покрила сірістю вокзал,

Платформи, потяги й валізи.

Та підняття свого на п'єдестал

Не дочекалася вона релізу.

А на вокзалі під назвою «Життя»

Імла усе ж собі сама блукала.

Витала легко й не просила каяття.

І кожен потяг сірістю ласкала...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

БРЕШИ МЕНІ

Бреши мені. Бреши, у очі палко дивлячись.

Бреши мені, кохати якось намагаючись.

Бреши мені і обіймай тендітні плечі ніжно.

Бреши мені і сльози на очах втирай утішно.

Бреши мені. Бреши, коли мене цілуєш.

Бреши мені й вдавай так, ніби іще чуєш.

Бреши мені й бери за руку міцно-міцно.

Бреши мені і говори хоч трохи, лаконічно.

Бреши мені. Бреши, навіть, коли мовчиш.

Бреши мені, коли говориш, чи то тихо спиш.

Бреши мені і приїзди нарешті хоч колись.

Бреши мені й згадай, як ми колись клялись.

Бреши мені. Бреши про краплю почуттів.

Бреши мені, що ти такого точно не хотів.

Бреши мені, що ще мене кохаєш ти хоч трохи.

Я не брешу, бо я кохатиму аж до кінця епохи.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

ЧИ ДОБРЕ БУТИ...?

Чи добре бути птахою у небесах?

Дивитися згори й не відчувати страх.

Сягати сонця, ніжних хмар, зірок.

З дощами й вітром мати свій зв'язок.

Чи добре бути рибою на глибині?

Немає кисню й ти живеш на темнім дні

Та вічно думаєш про замах на життя.

І спокій зрушує в душі тяжке виття.

Чи добре бути звіром на землі?

Жити з людьми й не опинитися в петлі

Й знаходити взаєморозуміння з ними.

Вони ж бо кличуть «наші менші побратими».

Так завжди: кожному своє в житті.

Чи вільна птаха ти, чи звір, чи ні,

Та ти живеш. Ти маєш тут свій шанс:

Знайти з життям гармонію й баланс.