Користувачі онлайн

Всього на сайті: 3
Гостей: 0
Користувачі: - відсутні
Роботи: crawl Bot, Yandex Bot, Yandex Bot

20-ка відвідувачів: - відсутні

Погода


Годинник



Випускний - свято, коли радість і смуток переплітаються

 (голосов: 1)
Автор: admin Дата: 14-02-2018, 12:48 Прочитано: 244

   Невже це дійсно сталося? Здавалася, що між Днем знань, коли ми завітали до Лохвицького механіко-технологічного коледжу Полтавської ДАА першокурсниками, і випускним вечором нас розділяє ціла вічність. Але тоді ми ще не знали, що ця «вічність» виявиться значно коротшою. Час летить невблаганно і прекрасна мить між дитинством і дорослим життям, яку ми називаємо студентське життя, пролітає дуже швидко.

Випускний - це особливий день для кожної людини, він буває раз у житті. Як дитинство, як молодість, як легендарні вісімнадцять літ. А як відомо, події величні і прекрасні не забуваються ніколи. Я впевнена, що кожен з нас, прокинувшись зранку, зрозумів, що думки про випускний заполонили весь простір. У кожного були протилежні емоції. З одного боку - радість, що закінчуємо навчання в коледжі, що тепер почнеться по-справжньому доросле та самостійне життя, але з іншого - смуток огортав серце. Думки були різними, але одне ми розуміли точно - це вже кінець, завершення навчання.

   Зала Заводського міського будинку культури №1 була повністю заповнена глядачами, серед них - викладачі, студенти коледжу, наші близькі та рідні, друзі, знайомі, які прийшли, щоб підтримати кожного з нас в такий важливий день. І, звичайно ж, винуватці свята - ми – цьогорічні випускники. Але одними із найважливіших гостей були наші батьки. Вони переживають за своїх дітей, переживають через те, що розуміють , що їхні діти виросли, що вони вже не ті маленькі дітки, яких вони вели за руку в перший клас. Ми зростаємо поряд з батьками, які для нас є підтримкою і опорою. Вони ще змалечку дбають про нас і спостерігають за нашими успіхами та невдачами, і вони завжди готові прийти на допомогу. Ми - їхнє відображення, без них ми - не ми, вони виховали нас Людьми. Доземна їм за це подяка.

   Коли вже настала урочиста частина, я, як і всі мої одногрупники, стояла на сцені і не могла повірити, що ми - вже випускники, і ці стрічки - наші. Скільки пройшло репетицій, скільки було витрачено сил та часу, а вечір цей промайнув, як одна мить. Проте я сподіваюся, що цей час ми не забудемо ніколи. Ми стояли і розуміли, що час вже не можна повернути назад і прожити моменти із щасливого студентського життя вже не можна.

А як хотілося б прожити ці роки знову і знову  разом зі своїми друзями, одногрупниками, улюбленими викладачами, хвилюватися під час екзаменів, писати шпаргалки, брати участь у змаганнях, акціях, концертах, конкурсах.

    З часом ми звикнемо до того, що не треба буде йти на пари, не треба вчити спецпредмети, готуватися до семінарів, малювати стінгазети. Натомість будуть інші, дорослі проблеми, а життєвий шлях встелений радощами і перешкодами, злетами і падіннями.

Ми дякуємо нашим викладачам, які за ці чотири роки стали нам як рідні. Я справді вважаю, що ми лише намагалися, бо цю вдячність неможливо виразити словами. Без них ми б ніколи не стали тим, ким є зараз, ніколи б не дізналися того, що зараз знаємо, вони вклали в нас більше, ніж просто знання. Найкращою вдячністю для викладача е те, ким у майбутньому стануть його вихованці, а я впевнена, що ми їх не підведемо.

   Мені здається, що з першого і до останнього дня навчання (а це 3,5 роки) ми б так і були кожен сам по собі, якби не одна людина, яка з’явилася в нашому житті і змінила його назавжди. Це наша Роман Неля Станіславівна, наш керівник групи. Це дійсно викладач і людина від Бога, вона нас навчила бути разом, бути одним цілим, однією дружною родиною. Завжди підтримувала нас в усьому, допомагала порадами, постійно контролювала та підбадьорювала своїм почуттям гумору. Ми були у неї першою і, не побоюсь цього слова, найкращою групою, а вона так і залишиться найкращою для кожного з нас. Вона з нами була тоді, коли у нас були проблеми, коли в нас нічого не виходило, коли ми програвали в конкурсах , змаганнях, коли у нас падала успішність та ми опускали руки від безпорадності. Опускали руки ми, а вона - ніколи. Неля Станіславівна знову і знову згуртовувала нас, щоб стояти один за одного, не здаватися та пробувати свої сили в чергових випробуваннях і в результаті перемогу отримувала саме Т-416. І ось ми на сцені і кажемо їй наші слова вдячності та побажання, а сльози неможливо стримувати. Більшість із жіночої половини присутніх в залі і ми,випускниці, дали волю своїм почуттям. Мені здавалося, що сильна половина людства, наші чоловіки та хлопці, навіть трохи заздрили нам, що не можуть так щиро заплакати, як ми, в той час, як захоплювалися їхньою стриманістю.

Остання промова директора коледжу, Корнієнка Віктора Миколайовича, була, як ніколи важливою для нас. Ми намагалася запам’ятати кожне його слово, бо розуміли, що наступна наша зустріч буде аж через декілька років, на зустрічі випускників.

    Ми дуже вдячні міському голові Заводського Сидоренку Віталію Володимировичу. Він привітав нас із закінченням навчання в коледжі, вручив грошові винагороди відмінникам навчання та грамоти студентам, які брали активну участь у житті міста.

Дипломи, урочисто вручені нам, ми тримали в руках і розуміли, що закінчився важливий для кожного з нас етап життя. Ми вже закінчили коледж, а після нас будуть інші, в чомусь кращі, розумніші, кмітливіші студенти, але таких, як ми, вже не буде ніколи, і ми дуже сподіваємося, що нас не забудуть. А ми завжди будемо гордо нести звання випускника Лохвицького механіко-технологічного коледжу Полтавської ДАА.

 

Томаровщенко Анастасія, випускниця 2018 р.




Другие новости по теме:

  • Урочистості з нагоди Дня знань
  • Цей незабутній випускний…
  • Зустріч випускників – зустріч із студентською юністю
  • «Любов навколо нас», або День закоханих в коледжі
  • Вісімдесятий випуск техніків-механіків
  • Глибока шана героям війни
  • Дзвони нашої пам`яті
  • ХІХ Зліт студентських лідерів
  • Баскетбол 3х3
  • Студент року - 2018
  • /span

    Информация

    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

    Ваш профіль

    Логін:  
    Пароль:

    Реєстрація на сайті!
    Забули пароль?

    Контактна інформація

    37240,
    м. Заводське,
    Лохвицький р-н, Полтавська обл.
    вул. Матросова,39
    e-mail: lmtkpdaa@ukr.net
    тел:(05356) 3-54-58,
    (05356)3-54-46,
    (095)5954140

    Опитування

    Партнери сайту

    Освітній портал